З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.
29 років тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Тільки з України в Афганістані воювало 120 тисяч солдатів і офіцерів. З них 3360 не повернуться додому ніколи. А тих, хто і залишився живим, моральне каліцтво супроводжуватиме все життя. Та вони не нарікають на долю, не вважають себе героями, хоч рани Афганістану не залікуєш нічим і ніколи…
Плин часу не затьмарив спогадів про цю війну пам’ять продовжує нагадувати про ті жахливі часи. Традиційно 15 лютого в Українській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів вшановують пам’ять воїнів-інтернаціоналістів. В класах пройшли години спілкування з переглядом відео матеріалів, у бібліотеці організовано тематичну виставку.
Окрім того, на території нашої школи відбулась церемонії покладання квітів до меморіальної дошки, встановленої на честь випускника нашого закладу Масло Сергія, уродженця нашого села, який загинув в Афганістані, виконуючи свій інтернаціональний обов’язок.
Мирне небо, щасливе майбутнє ось ті життєві орієнтири до яких ми повинні прагнути.
x
Немає коментарів:
Дописати коментар